Курча канарка

До групи КУРЧАВНИХ канарок зараз входить вісім порід: паризький трубач, північна курчава, французька курчава, швейцарська курчава тощо

До групи КУРЧАВНИХ канарок зараз входить вісім порід: паризький трубач, північна курчава, французька курчава, швейцарська курчава, італійський джиббер, падуанська курчава, міланська курчава та фіоріно, яка зареєстрована СОМ 1983 року. Перші курчаві канарки з'явилися в Голландії у XVII столітті. Це були досить великі птахи, які мали злегка курчаві перінь на грудях. Така особливість сподобалася французьким, до яких ці птахи потрапили на рубежі XVII-86 століть. За допомогою штучного відбору була виведена паризька курчава канарка. Ця одна з найбільших порід.

Довжина тіла птахів сягає 20-22 сантиметрів, а розмах крил — 30 сантиметрів. Попри розміри, паризька курчава канарка струнка та витончена. Контурне перо, що покриває все тіло птиці, неймовірно довго та закручується локонами в різні боки. Ця курча надає птелеві кумедного вигляду. Тіло вона тримає майже вертикально. Фарбування буває жовтим, білим і строкатим. Пісня схожа на пісні звичайної домашньої канарки. Птенців цієї цінної породи підкладають для вигодовування простим безпорідним канаркам, які добре зарекомендували себе у вирощуванні власних дітей.

Породи курчавих канарок, виведені в Італії, тепліші за кохання. Птахи вимагають ретельнішого догляду. В їх зерновому раціоні має бути багато канаречного насіння й проса та менше ріпаку і льону. У літній період їм потрібно давати багато зелені, особливо мокриці. 

Часто канарейки живуть до десяти років і більше, буває, що й понад 5 років. Канарейки спалюються навесні.